Поради психолога учням

Шановний учень!

Рада, що саме ти заглянув на сторінку, яка тут є саме для тебе. Бажаю цікавого ознайомлення. Побажання та відгуки чекаю в коментарях.

12 порад для успішного навчання

Вчитися - нелегка праця. Щодня доводиться відвідувати заняття, запам’ятовувати величезну кількість нової інформації, вести конспекти, відповідати на питання вчителів і писати контрольні роботи. А вдома навалюються домашні завдання, величезні параграфи з незавжди потрібною і зрозумілою інформації, маса письмових завдань, вірші, лабораторні, реферати. А якщо додати величезну кількість гуртків і репетиторів, то зовсім не дивно, що при такому графіку не багато школярів витримують такий ритм життя, хтось починає прогулювати уроки, не виконувати домашні завдання.

1. Правильно постав задачу! Не думай, як змусити себе вчитися, а думай, як почати добре вчитися. Не примушуй себе (підсвідомість буде чинити опір насильству), а плануй! Постав мету отримати в семестрі по предмету "Х" на бал більше, ніж зараз, і підсвідомість тут же знайде шляхи вирішення цього завдання.

2. Знайди мотив (причину, стимул) вчитися добре. Мотивація може бути різна: найчастіше це якась перспектива (приз). Вона може бути близькою (Після вдало складених іспитів я поїду в табір) або довгострокової (Ось вивчусь і стану президентом!). Мотивація у кожного своя.

3. Облаштуй робоче місце. Банально, але факт. Можливо, лежачи на дивані з планшетом приємніше займатися, але доведено, що в лежачому положенні людина розуміє і запам’ятовує гірше і повільніше, це пов’язано з фізіологією.

4. Зміни стиль одягу. Природно, одяг сам по собі не може змусити вчитися, але стиль може. Одягни на себе стиль хорошого учня акуратно і строго. Спробуй, і ти відчуєш зміни як з боку оточуючих, так і всередині себе.

5. Перетвори нудне в творче! Наприклад, скористайся методом асоціативних карт. Це стосується ведення конспекту: записуй лекцію або параграф не суцільним текстом, а використовуй кольорові ручки, маркери, цитати, таблиці, схеми і замальовки. Тим самим ти перетвориш нудну лекцію в захоплююче заняття, легше запам’ятаєш інформацію і розвинеш своє креативне мислення. Використовуй метод асоціацій при запам’ятовуванні, сприймаючи текст не буквально, а через аналогії. Ну, наприклад, назву ліків Ереспал проведи через асоціацію Ерік спав (на лекції).

6. Заохочуй себе за успіхи.

7. Найважче почати. Лінь не дає зробити перший крок. Іноді завдання займає всього 15 хвилин, але ти знаходиш купу відмовок, щоб його не починати. Зрозумій, поки ти відтягуватимеш час початку роботи, ти посилаєш в мозок негативні емоції. В результаті, крім втрати часу, отримуєш поганий настрій, а завдання все одно доведеться виконувати

8.Вчися добре з першого дня! На підйомі новизни після відпочинку з’явиться режим і звичка, які допоможуть надалі.

9. Роби більше в класі, щоб менше робити вдома.

10. Влаштуй змагання. З батьками, з друзями. Можна навіть посперечатися.

11. Плануй свій день. Чітко розділяй час на навчання і на відпочинок.

12. Розвивай силу волі. Вона стане в нагоді не тільки в навчанні

Як здолати хвилювання?

Перед початком уроку:

Готуйтеся!
Ретельно вивчайте матеріал.
Не бійтеся наближення тестування, контрольної роботи, підсумкової атестації.
Сприймайте це як можливість показати велич своїх знань і отримати винагороду за виконану вами роботу.
Потрібно добре виспатися в ніч перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією.
Відведіть собі час із запасом, особливо для справ, які треба виконати перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією і приходьте на урок незадовго до початку.
Розслабтеся перед тестом, контрольною роботою, підсумковою атестацією.
Не прагніть повторити весь матеріал в останню хвилину.
Не приходьте на урок з порожнім шлунком.
Візьміть цукерку або що-небудь інше, щоб не думати про тест, контрольну роботу, підсумкову атестацію, не хвилюйтеся.

Під час уроку:

Уважно прочитайте завдання.
Розподіліть час на виконання завдання.
Сядьте зручно.
Якщо ви не знаєте відповіді, пропустіть це питання і приступайте до наступного.
Не панікуйте, коли всі починають здавати свої роботи.

Ті, хто першим виконав завдання, не отримають за це додаткових балів.

Правила самоорганізації

Правила самоорганізації під час засвоєння і повторення матеріалу

Заздалегідь підготуй своє робоче місце так, щоб під час роботи тебе нічого не відволікало (візити товаришів, телефонні дзвінки, телевізор тощо).
Сідаючи за роботу, намагайся викинути з голови те, про що думав перед цим. Надто сильні негативні чи позитивні емоції — погані союзники у зосередженні на матеріалі.
Стійкість уваги багато в чому залежить від того, наскільки добре ти знаєш матеріал (розуміння значною мірою ґрунтується на знанні попередніх розділів програми). Тому, беручись за ви¬вчення нової теми, спочатку переглянь попередній розділ, конс пект. Якщо цей матеріал з якоїсь причцни ти взагалі не вивчав, починай з усунення наявних прогалин.
Якщо важко зосередитися на навчальному матеріалі, почни конспектувати. Цей процес унеможливлює часте й тривале відволікання уваги. Такий самий ефект має читання вголос. Після того як тобі вдасться зосередитися на ньому, можна повернутися до читання про себе.
Читаючи новий матеріал, намагайся глибоко осмислювати його. Але при цьому пам’ятай, що надто сповільнений темп сприяє частому відволіканню.
Намагайся чергувати читання з обмірковуванням і переказуванням, розв’язуванням задач, придумуванням власних прикладів. Це запобігає появі монотонності, за якої стійкість уваги знижується. Зміна навчальних предметів під час виконання домашніх завдань також сприяє збереженню стійкої уваги.
Контролюй, придушуй мимовільні переключення уваги на сторонні об’єкти, викликані дією як зовнішніх подразників (грюкіт дверей), так і внутрішніх стимулів (уявні асоціації). Усвідомивши, що відбулося мимовільне переключення уваги, намагайся вольовим зусиллям спрямувати її в потрібне русло.
Якщо в процесі читання ти зненацька усвідомиш, що на деякий час «відключився», повернися до того місця, на якому це сталося. Визначити його досить легко: весь попередній текст під час повторного читання здаватиметься незнайомим. Обов’язкові повернення не лише забезпечать засвоєння навчального матеріалу, а й сприятимуть підвищенню загальної стійкості уваги.
Не забувайте про гігієну розумової праці, нормальне освітлення і температуру, регулярні перерви, під час яких корисно виконати кілька гімнастичних вправ. Психологи радять підвестися, поглянути у вікно, переводячи погляд з ближніх об’єктів на дальні. Якщо ви займаєтеся влітку, дуже корисно зупиняти очі на зелених об’єктах — це врівноважує нервову систему і сприяє відпочинку

Умій володіти собою

володіти собою

Пам’ятайте: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм – постійна зайнятість.
Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.
Не намагайся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням. Пам’ятай: кожна людина – така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.
Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства і дозування.
Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм – джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам’ятай, що «рана заживає поступово». Не через дрібниці.
Будь-яка справа починається з першого кроку! Пам’ятай: перешкоди нам даються задля нашого розвитку.
Людина, має необмежені можливості самовдосконалення, причому в усіх галузях своєї життєдіяльності.
Будь толерантною особистістю. Толерантність ( від лат. Tolerans – терплячий) – терпимість до чужих думок і вірувань. Агресія (від лат. Aggressio – нападаю) – незаконне застосування сили однією людиною

Можливість виникнення конфлікту існує у всіх сферах. Конфлікти народжуються на ґрунті щоденних розбіжностей у поглядах, протиборстві різних суджень, потреб, бажань, стилей життя, надій, інтересів та особистісних особливостей.

Конфлікт – це невід’ємна особливість всякого процесу соціального розвитку. Для всіх видів конфліктів характерним є:

– наявність не менше двох сторін, які контактують між собою;
– взаємонесумісність цінностей і намірів сторін;
– протиставлення діянь одної сторони іншій і навпаки;
– поведінка, направлена на ліквідацію планів і руйнування намірів іншої сторони, щоб придбати, здобути щось за рахунок неї;
– застосування сили і примусу з метою вплинути на поведінку іншої сторони в бажаному напрямку;
– наявність емоційної напруги в стосунках між партнерами.

У розв’язанні психологічних конфліктів в колективі головна роль належить керівнику, якому, незалежно від характеру конфлікту і ставлення до нього, є він учасником конфлікту чи посередником, необхідно глибоко вивчити та проаналізувати психологічну ситуацію в колективі, причини виникнення протиріч.

Розумна постановка питання зводиться не до повного уникнення конфліктів, а до намагання навчитись правильно вирішувати конфліктні ситуації, робити їх корисними, якщо це можливо.

Коли людина знаходиться в конфліктній ситуації, для більш ефективного вирішення проблеми необхідно вибрати певний стиль поведінки, що властивий Вам, враховуючи при цьому стиль інших людей а також природу самого конфлікту.

Існує п’ять основних стилів вірішення конфлікту. Вони описані і широко використовуються в програмах навчання управління справами, в основі яких лежить система, що називається методом Томаса-Кілмена (метод розроблений Кеннетом У. Томасом та Ральфом Х. Кілменом у 1972 році). Система дозволяє створити для кожної людини свій власний стиль вирішення конфлікту. Основні стилі поведінки в конфліктній ситуації пов”язані з загальним джерелом будь-якого конфлікту – неспівпаданням інтересів двох чи більше сторін.

Стиль поведінки в конкретному конфлікті визначається тою мірою, якою людина хоче задовільнити власні інтереси (діючи пасивно чи активно) та інтереси іншої сторони (діючи сумісно чи індивідуально).

Нижче коротко описані кожен із згадуваних стилів.

Стиль конкуренції.

Як показує сітка, людина, що використовує стиль конкуренції, досить активна і в переважній більшості йде до вирішення конфлікту своїм власним шляхом. Вона не дуже зацікавлена у співробітництві з іншими людьми, зате здатна на вольові рішення. Згідно опису динаміки процесу Томасом та Кілменом, людина намагається, в першу чергу, задовільнити власні інтереси, не враховуючи інтереси інших, спонукаючи їх приймати своє власне вирішення проблем. Для досягнення своєї мети, така людина використовує свої вольові якості, і якщо її воля досить сильна, то це їй вдається.

Ось приклади тих випадків, коли варто використовувати цей стиль:
– кінцевий результат дуже важливим для людини, і вона робить велику ставку на своє вирішення проблеми;
– людина має достатньо авторитету для парийняття рішення і очевидним є те, що запропоноване їй вирішення – найкраще;
– рішення необхідно прийняти швидко, і людина має достатньо влади для цього;
– коли людина відчуває, що в неї немає іншого вибору і їй нема що втрачати.

Стиль ухилення
Другий з п’яти основних підходів до вирішення конфліктної ситуації реалізується тоді, коли людина не відстоює свої права, не співпрацює ні з ким для знаходження рішення проблеми чи просто ухиляється від вирішення конфлікту. Цей стиль можна використовувати, коли проблема, якої торкаються, не дуже важлива для людини, коли вона не хоче тратити сили на її вирішення, чи коли вона відчуває, що, знаходиться в безнадійному положенні.

Нище наведені найбільш типові ситуації, в яких рекомендується використовувати стиль ухилення:
– напруга дуже велика, і людина відчуває необхідність послаблення напруги;
– людина знає, що не може або навіть не хоче вирішувати конфлікт на свою користь;
– людина хоче виграти час, можливо, для того, щоб отримати додаткову інформацію;
– ситуація дуже складна і людина відчуває, що вирішення конфлікту вимагає надто багато від неї;
– намагатися вирішити проблему негайно
– небезпечно, оскільки відкриття та обговорення конфлікту може тільки ускладнити ситуацію.

В дійсності, відхід або відстрочка від вирішення конфлікту може бути досить вдалою та конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію.

Стиль пристосування.
Третім стилем є стиль пристосування. Він означає те, що людина діє сумісно з іншою, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Томас і Кілмен говорять, що людина діє у такому стилі, коли “жертвує” своїми інтерсами на користь іншої людини, поступаючись їй чи її жаліючи.

Оскільки, використовуючи цей підхід, людина відсуває свої інтереси в сторону, то краще так чинити тоді, коли вклад в даному випадку не дуже великий, чи коли ставка на позитивне рішення проблеми не дуже велика.

Стиль пристосування може нагадувати ухилення. Однак, основна відмінність в тому, що людина діє разом з іншою, приймає участь в ситуації та погоджується робити те, чого хоче інша людина.

Ось найбільш характерні ситуації, в яких рекомендується стиль пристосування:
– людину не дуже хвилює те, що сталося; – людина хоче зберегти мир та добрі відносини з іншими людьми;
– людина розуміє, що кінцевий результат набагато важливіший для іншої людини;
– людина вважає, що інша людина може отримати з цієї ситуації корисний урок, якщо вона поступиться своїм бажанням.

Поступаючись, погоджуючись чи “жертвуючи” своїми інтересами на користь іншої людини, можна пом’якшити конфліктну ситуацію та встановити гармонію.

Стиль співробітництва
Четвертим є стиль співробітництва. Використовуючи цей стиль, людина бере активну участь у вирішенні конфлікту та відстоює свої інтереси, але при цьому намагається співпрацювати з іншою людиною. Цей стиль потребує більш довгої роботи в порівнянні з іншими підходами до конфлікту, оскільки людина з початку “викладає на стіл” потреби та інтереси обох сторін, а потім обговорює їх. Цей стиль особливо ефективний коли сторони мають різні приховані потреби. В таких випадках буває важко визначити джерело незадоволення.

Для успішного використання стилю співробітництва необхідно затратити деякий час на пошук прихованих інтересів та потреб, для розробки способу задоволення справжніх бажань з обох сторін.

Такий підхід рекомендується використовувати в описаних нижче ситуаціях:
– вирішення проблеми дуже важливе для обох сторін, і ніхто не хоче повністю відмежуватись;
– є час попрацювати над проблемою, що виникла;
– опоненти хочуть поставити на обговорення деякі ідеї та попрацювати над їх вирішенням;
– обидві сторони мають однакову владу та не помічають різницю в положенні, щоб “на рівних” шукати вирішення проблеми.

Співробітництво є дружнім, мудрим підходом до вирішення завдання визначення та задоволення інтересів обох сторін. Однак, це потребує певних зусиль. Обидві сторони повинні затратити на це деякий час, вони повинні зуміти пояснити свої бажання, виразити свої потреби, вислухати одне одного, а потім напрацювати альтернативні варіанти вирішення проблеми.

Стиль компромісу.
В середині сітки знаходиться стиль компромісу. Людина дещо поступається своїми інтересами, щоб задовільнити їх частково, і інша сторона робить те саме. Іншими словами, людина погоджується на часткове задоволення свого бажання і часткове виконанню бажання іншої людини. Компроміс досягається на більш поверхневому рівні в порівнянні з співробитництвом.

Нище перечисленні типові випадки, в яких стиль компромісу найбільш ефективний:
– обидві сторони мають однакову владу і мають взаємовиключні інтереси;
– інші підходи до вирішення проблеми виявилися неефективними;
– задоволення бажання має для людини не дуже велике значення, і вона може дещо змінити поставлену на початку мету;
– компроміс дозволить зберегти взаємовідносини та отримати хоча б щось, ніж все втратити.

Компроміс часто є вдалим відступом чи навіть останньою можливістю прийти до будь-якого вирішення.

Важливо зрозуміти, що кожен з цих стилів ефективний тільки в певних умовах і ні один з них не може бути виділений як найкращий.

Школа оптимізму

Мені здається, я не помилюся, якщо скажу, що кожній людині в житті хоч раз траплялося відчувати відчуття безпорадності, песимізму та зневіри у можливість змінити на краще. Це почуття чи можна назвати приємним, і тому виникає питання: чи можна якось змінити ситуацію?

Можна і потрібно! - впевнено відповідає американський психолог Мартін Селигман, володар золотої медалі Американської психологічної асоціації за видатні досягнення в науці, автор теорії "засвоєної безпорадності", дослідник закономірностей її формування та корекції.

Ще студентом, спостерігаючи за експериментами в лабораторії умовного рефлексу, Селигман зробив дуже важливий висновок про причини безпорадності: він встановив, що це не вроджена якість, а "благонабутий" навик, який при певних умовах формується дуже і дуже швидко у всіх живих організмів. У тому числі - і у людей.

Щоб чоловік став безпорадним песимістом, повинні виникнути кілька обставин. Але головне - безпорадність виникає тоді, коли людина переконується: між його власними діями та змінами в навколишньому світі немає абсолютно ніякого зв'язку, якщо все виглядає так, як ніби світ живе за своїми власними законами, і змінити в ньому нічого не можна.

Відповідно, оптимізм формується тоді, коли ми ясно бачимо, що щось у світі залежить від нас, від наших зусиль, коли ми відчуваємо, що слідом за поганим поведінкою виникають погані для нас наслідки, слідом за хорошими діями - світ змінюється в кращу сторону.

Для ілюстрації своїх висновків Селигман згадує експеримент, з якого почалася теорія безпорадності. Завдяки щасливому збігу обставин він опинився в одній з відомих психологічних лабораторій Пенсільванського університету. Керівник лабораторії Річард Соломон у той час проводив серію експериментів над собаками за схемою класичного умовного рефлексу Павлова. Ідея експерименту полягала в тому, щоб навчити собак боятися звуку певного тону. Для цього їх слідом за потрібним звуком піддавали несильним, але чутливим ударам електричного струму.

Передбачалося, що через деякий час собаки будуть реагувати на звук так само, як вони раніше реагували на електрошок, - будуть вискакувати з ящика і тікати.

Але собаки цього не робили! Вони не здійснювали елементарних дій, на які здатна буквально будь-яка собака! Замість того щоб вистрибнути з ящика, собаки лягали на підлогу і скиглили, не роблячи ніяких спроб уникнути неприємностей!

Селигман припустив, що причина може полягати в тому, що собаки не мали фізичної можливості уникнути електрошоку в попередній серії експерименту - і звикли до його неминучості. Собаки ставали безпорадними тому, що переконувалися: гидоти в світі трапляються неминуче - поза будь-якого зв'язку з їх діями. Тому робити що-небудь - безглуздо, і залишається тільки лежати і скиглити.

Тоді Селигман задумався, що можна зробити, щоб у собак під час навчання не виникало цього почуття безнадійності і безпорадності. У своєму класичному експерименті Селигман просто оснастив собачий ящик педаллю, натискання на яку відключало струм. Коли у собаки був засіб впливу на навколишній світ, вона не ставала безпорадною! Навпаки, вона набувала рідкісне по стійкості якість - переносити будь-які неприємності, не втрачаючи здатності до активних дій. Цю якість Селигман назвав оптимізмом і довів, що спосіб його формування досить простий. Він зводиться до трьох простих правил:

1. Наслідки поведінки повинні бути, і ці наслідки повинні бути різноманітними. У житті повинно траплятися щось позитивне і щось негативне. Одноманітно позитивні, як і одноманітно негативні наслідки ведуть до безпорадності.

2. Між позитивним поведінкою і позитивними (приємними) наслідками, негативним поведінкою і негативними (неприємними) наслідками має бути чіткий і очевидний зв'язок.

3. Проміжок між поведінкою і наслідками має бути мінімальним. Ці висновки справедливі не тільки для собак.. Неважко помітити, що все зводиться до простого правила: потрібно дати людині відчути очевидний зв'язок між активністю і світом. Якщо це так, то людина починає активно діяти, а від безпорадності не залишається і сліду. Оскільки ми все ж не собаки і у нас є мова, то великою мірою оптимізм залежить і від того, в яких словах ми самі для себе інтерпретуємо наслідки - що ми самі говоримо собі і нашим близьким слідом за хорошими і поганими вчинками. Звичка до різноманітності і спонтанності реакцій - як у внутрішній, так і у зовнішній промови - ось шлях, який, на думку Селигмана, веде до оптимізму.

При цьому люди і тварини, навчені не бути безпорадними, виявляються більш успішними не тільки при вирішенні конкретних життєвих завдань, але і більш життєздатними в цілому. У дослідах Селигмана з мишами було виявлено, що у "оптимістичних" мишей смертність від щеплення раку становила 30 відсотків, у "песимістичних" - 70, при 50 відсотках в контрольній групі. Якщо ці закономірності справедливі і для людей, то виходить, що оптимісти живуть довше і щасливіше.

Список литератури:

Для підготовки даної работи були використані матеріали з сайту http://psy.piter.co

Орієнтири для вибору професії

Перш ніж взятися за будь-яку справу, потрібно вміло вибрати професію. При усьому величезному розмаїтті людей, усіх їх можна розділити на екстравертів і інтровертів, на людей з високим та низьким нейротизмом. Ми пропонуємо вам довідатися, які професії вам найкраще можуть підійти. Уважно прочитайте визначення соціонічних типів.

До якого типу належите ви?

ЕКСТРАВЕРТ

орієнтований на зовнішній світ, відкритий подіям;
активний, ініціативний, схильний до ризику;
відкрито висловлює свою думку;
контактний, легко знайомиться і так само легко розлучається з людьми;
співвідносить свої думки з думкою оточуючих;
добре працює у колективі.

ІНТРОВЕРТ

орієнтований на свій внутрішній світ і свої враження від зовнішніх факторів;
часто важко входить у нові контакти, тому має вузьке коло друзів;
прагне тиші, намагається захиститися від надлишку нової інформації;
зовні спокійний, виглядає замисленим, переважно мовчазний;
зазвичай не любить несподіванок; добре працює наодинці.

Проте не думайте, що бути екстравертом добре, а інтровертом погано. Екстраверти, наприклад, окрім сильних якостей, мають ще й слабкі. Це імпульсивність, поверховість у почуттях, розпорошеність. Інтроверти ж сильні тим, що мають наполегливість, вміють вдумливо працювати, глибокі у емоціях і роздумах.

Як ішлося вище, люди відрізняються ще й за якістю нейротизму. Ця риса забезпечує емоційну стійкість людини.

Люди з високим нейротизмом часто бувають запальними, нервовими, надміру вразливими, важко звикають до нової обстановки. Людина з низьким нейротизмом відрізняється врівноваженістю, стабільністю, великою самоповагою, стійкістю до стресових ситуацій.

Проте, як і у попередньому випадку, кожен із типів (“нестійких” чи “стійких”) має плюси та мінуси. Люди з великим нейротизмом, зазвичай, тонкі, чуйні, схильні до співчуття. Їх можна порівняти зі скрипкою: на легкий дотик вони відповідають мелодійним звуком. Люди з низьким нейротизмом досить часто (звісно, не завжди) бувають “товстошкірими”. Вони нагадують барабан: не відчувають натяків, їм потрібно говорити все прямо “в лоб”. Але такі люди дуже працездатні, можуть вистояти у найскладнішій ситуації та не втратити самовладання.

Яка професія вам підійде найкраще?

Якщо ви інтроверт і у вас високий нейротизм, ми не радимо вибирати професії, пов’язані з частими та інтенсивними контактами з людьми. Це професії бізнесмена, менеджера, вчителя, продавця. Шукайте свою майбутню роботу там, де можна працювати за письмовим столом, де можна зайнятися предметною працею – дослідженням, творчістю, щось майструвати, конструювати, моделювати тощо.
Якщо ви екстраверт і у вас високий нейротизм, вам небажано вибирати професії операторського типу: льотчика, шофера, диспетчера. Ви нудьгуватимете без спілкування з людьми, у вас можуть часто траплятися помилки у роботі – аварії, поломки та інші. Не вибирайте також професії на конвеєрному виробництві, пов’язані з монотонністю.
Якщо ви інтроверт і у вас низький нейротизм, вам підійде професія операторського типу, але протипоказана робота, яка передбачає спілкування з людьми (керівника, підприємця, педагога, журналіста, громадського діяча).
Якщо ви екстраверт і у вас низький нейротизм, то тут для вас ідеально підходять професії менеджера, керівника, бізнесмена. У тих галузях, де передбачено інтенсивне спілкування з людьми, ви завжди досягнете успіху.

Отже, можна дійти висновку, що кожен тип людського характеру хороший по-своєму. Більшість людей виявляють риси як першого, так і другого типу. Потрібно тільки знати про свої переваги і вади і вміти використовувати їх у сфері бізнесу.

Проте для кожного з вас та чи інша професія, яка вам подобається, не може бути цілком забороненою. Існує чимало прикладів, коли людина успішно опановувала ту професію, для якої спершу “не підходила”. Насамперед за допомогою інтенсивного саморозвитку і самокомпенсування своїх слабких якостей. Інакше кажучи, і у такому випадку потрібно “зробити самого себе”.

Твій вік - твої права!

Права та відповідальність дитини в Україні

Захист прав та інтересів дитини є одним із найважливіших завдань Української держави, адже ставлення до дітей, їхніх прав і свобод, повага до людської гідності якнайточніше відображають рівень гуманності й цивілізованості суспільства.

Світові стандарти у галузі дотримання прав дитини,що формувалися протягом багатьох десятиліть, закріплені у кількох важливих міжнародних документах.

Кожен з нас, і дорослий і малий, є повноправним членом суспільства, його невід’ємною частиною, вільним і рівним у своїй гідності та правах.

Першим кроком для повної реалізації себе як повноцінного громадянина є ознайомлення з основними правами та обов’язками. Адже, щоб запобігти порушенню своїх прав, а в разі порушення – захистити, то потрібно їх знати.

Для забезпечення дітям можливості визначити себе як особистість і реалізувати свої можливості в безпечних і сприятливих умовах, в середовищі сім’ї або опікунів, для підготовки їх до життя у вільному суспільстві та захисту дітей створено ряд документів на державному та міжнародному рівні.

Міжнародне право про права дитини

20 листопада 1959 року Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй було проголошено Декларацію прав дитини, 30 вересня 1990 року – Всесвітню Декларацію про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, 10 травня 2002 року – Декларацію та План дій «Світ, придатний для життя дітей».

5 жовтня 2000 року Верховною Радою України ратифіковано Конвенцію про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182. Базовим документом, спрямованим на захист дітей є Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1989 році та ратифікована Україною 27.02.1991 року. Держави-сторони взяли на себе обов’язок поважати і забезпечувати всі права дитини, передбачені Конвенцією.

Конвенція визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку.

Пропонуємо Вам основні положення Конвенції ООН про захист прав дітей, переказані дітьми з деякими коментарями.

Ст. 1. До 18 років Я – дитина.
Ст. 2. Я маю право незалежно від того, якого кольору моя шкіра, хлопчик я чи дівчинка, скільки мені років, якої я нації, якою мовою розмовляю, в якого Бога вірю, багатий я чи бідний, здоровий чи хворий, які у мене батьки та ні від чого іншого. Ніхто не має права позбавити мене всіх прав чи покарати мене за те, що думаю, роблю я чи мої батьки.
Ст. 3. Держава в усьому, що мене стосується, повинна виходити з моїх найкращих інтересів.
Ст. 6. Я маю невід’ємне право на життя.
Ст. 7. Я маю право мати ім’я, знати своїх батьків та свою країну.
Ст. 8. Держава повинна поважати моє право на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки.
Ст. 9. Ніхто не може розлучити мене з моїми батьками без мого бажання. Я маю право бачити своїх батьків, коли мені цього захочеться.
Ст. 10. Якщо мої батьки живуть у різних державах, я маю право регулярно підтримувати з ними стосунки.
Ст. 11. Держава веде боротьбу з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.
Ст. 12. Я можу вільно говорити, що думаю, навіть в присутності дорослих.
Ст. 13. Я маю право вільно виявляти себе, якщо це не торкається честі, здоров’я інших людей.
Ст. 14. Я маю право думати про все, що хочу, вірити в Бога, сповідувати релігію, незалежно від інших.
Ст. 15. Я маю право на свободу мирних зборів.
Ст. 16. Ніхто не може торкатися мене, заходити до моєї кімнати, читати мої листи, чіпати мої речі, якщо я цього не хочу чи мені це неприємно.
Ст. 17. Я маю право читати газети та журнали, дивитися телевізор, слухати радіопередачі, які розвивають мої здібності.
Ст. 18. Мої батьки несуть основну відповідальність за моє виховання та мій розвиток.
Ст. 19. Мої батьки не можуть бити мене, ображати, змушувати працювати, якщо я цього не хочу.
Ст. 20. Я маю право на захист та турботу держави, якщо залишусь один і мені буде дуже погано вдома.
Ст. 21. Якщо батьки мене не люблять або відмовилися від мене, я можу жити з новими батьками.
Ст. 22. Держава піклується про мене, якщо я навіть не такий як всі інші.
Ст. 23. Якщо я буду хворіти, мої батьки повинні турбуватися про мене, якщо це потрібно, то запрошувати вчителів додому.
Ст. 24. Якщо я захворію, мені буде надана найкраща медична допомога.
Ст. 27. Якщо батьки не можуть віддати мене в гуртки, клуби за інтересами, спортивні секції, – можу попросити про це державу.
Ст. 28. Я маю право безкоштовно вчитися в школі, право на шанобливе ставлення вчителів.
Ст. 29. Навчання повинно розвивати всі мої здібності, повагу до прав інших людей.
Ст. 31. Я маю право гратися, відпочивати, співати, танцювати, малювати, якщо це не заважає іншим.
Ст. 32. Ніхто не може змусити мене робити те, що шкодить моєму здоров’ю.
Ст. 33. Я маю право на захист держави від незаконного зловживання алкоголю, наркотиків та тютюну.
Ст. 35. Ніхто не може вкрасти мене.
Ст. 37. Ніхто не може скривдити мене, незаконно посадити у в’язницю. Якщо я попаду у в’язницю, – держава повинна піклуватися про мої найкращі інтереси.
Ст. 38. Ніхто не може примусити мене воювати.
Ст. 39. Якщо я залишусь без батьків – я маю право на будинок, їжу, лікування.
Ст. 40. Якщо я що-небудь порушу, – мене можуть заарештувати до того, як докажуть мою провину; якщо заарештували – маю право на повагу; право мовчати; право викликати батьків, чи тих, хто їх заміняє; право на справедливий суд; право на повагу до мого особистого життя.

Концепція прав дитини включає такі аспекти:

- по-перше: кожна влада має свої обмеження;
- по-друге: у кожної дитини є своя автономна сфера, в яку ніяка сила не може втручатися;
- по-третє, кожна дитина може зробити серйозну заяву проти держави з метою захисту своїх прав.

Україна не виняток серед країн, що бажають кращого майбутнього для своїх дітей. Тому приєднуючись до міжнародних конвенцій, укладаючи міжнародні договори про співробітництво, беручи участь у розробці загальнонаціональних та міжнародних програм діяльності, поступово втілює в життя основні загальнолюдські цінності.

Цивільна відповідальність неповнолітніх

Малолітні особи не відповідають за заподіяну шкоду. Згідно ст. 1178 ЦК України за заподіяну шкоду особами, що не досягли 14 років несуть відповідальність їхні батьки (усиновлювачі), опікуни, навчальні, виховні та інші установи, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їх вини. І мати, і батько відповідають за малолітніх за принципом рівної дольової відповідальності. Вони несуть відповідальність за неналежне виконання своїх батьківських прав та обов’язків, які закріплені в Сімейному кодексі України, опікуни, усиновлювачі несуть аналогічну відповідальність. У разі встановлення опіки за життя батьків, не позбавлених батьківських прав, відповідальність за завдану підопічним шкоду можуть нести солідарно як батьки малолітнього, так і його опікун.

При відшкодуванні шкоди, завданої малолітнім, не виключається можливість укладення письмового договору між особою, зобов’язаною відшкодувати завдану шкоду і потерпілим, чи проста домовленість між ними, що звільняє від необхідності звернення до суду.

Щодо цивільної відповідальності осіб віком 14-18 років, то неповнолітній самостійно відповідає за невиконання договору, укладеного ним самостійно, а також за згодою батьків.

Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть його батьки.

У випадку заподіяння шкоди неповнолітнім у віці від 14 до 18 років він відповідає на загальних підставах. Якщо в нього немає майна чи заробітку достатнього для відшкодування шкоди, шкода відшкодовується цілком чи у частині, якої не вистачає, його батьками.

У разі відшкодування зазначеної шкоди, батькам надається право довести, що шкоду було завдано не з їх вини.

Адміністративна відповідальність неповнолітніх

Адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного порушення 16-річного віку. До осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративне правопорушення застосовуються заходи впливу:

1) зобов’язання публічно попросити вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам чи педагогічного, трудового колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

У разі вчинення особами віком 16-18 років правопорушень, передбачених наступними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення (у тексті – КУпАП), вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах:

-44 (незаконне вироблення, придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збути в невеликих розмірах);
- 51 (дрібне розкрадання державного або колективного майна);
- 121-127 (порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів);
- ч. 1, 2 статті 130 (керування транспортними засобами в стані сп’яніння);
- 173 (дрібне хуліганство);
- 174 (поширювання неправдивих чуток);
- 185 (злісна непокора розпорядженню або вимозі працівника міліції чи їх образа);
- 190-195 (порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передача іншим особам або продаж вогнeпальної, холодної або пневматичної зброї);

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком ст. 185 КУпАП) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП:

попередження;
штраф;
сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;
конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;
позбавлення спеціального права (до 3 років);
виправні роботи (до 2-х місяців, 20 % від зарплати);
адміністративний арешт (до 15 діб).

Кримінальна відповідальність неповнолітніх

Злочинність неповнолітніх постійно привертає до себе увагу. На сьогодні це зумовлено тим, що неповнолітні завжди визнавалися злочинцями особливого роду і становлять одну з найбільш кримінально уражених верств населення.

Соціальна занедбаність неповнолітніх за умов плюралізму поглядів, відсутності чітких моральних орієнтирів сприяє виникненню та поширенню негативних явищ в середовищі неповнолітніх. За сучасних умов розвитку суспільства визнається, що для неповнолітніх злочинців недостатнім є застосування лише медико - педагогічних заходів. У певних випадках держава змушена притягувати їх до кримінальної відповідальності.

Чинне законодавство передбачає, що кримінальній відповідальності та покаранню підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років (ст. 22 КК України). Лише за деякі злочини, спеціально вказані в законі, кримінальна відповідальність може настати з 14 років.

Згідно ч. 2 ст. 22 КК України особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за:

- умисне вбивство (статті 115-117 КК України);
- посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443 КК України);
- умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398 КК України);
- умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398 КК України);
- диверсію (стаття 113 КК України);
- бандитизм (стаття 257 КК України);
- терористичний акт (стаття 258 КК України);
- захоплення заручників (статті 147 і 349 КК України);
- зґвалтування (стаття 152 КК України);
- насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 153);
- крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308 КК України);
- грабіж (статті 186, 262, 308 КК України);
- розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308 КК України);
- вимагання (статті 189, 262, 308 КК України);
- умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399 КК України);
- пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277 КК України);
- угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278 КК України);
- незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя статті 278 КК України);
- хуліганство (стаття 296 КК України).

Разом з тим, вже з 16, а не з 14 років, настає кримінальна відповідальність за вбивство з необережності і умисне легке тілесне ушкодження.

Кримінальний кодекс України, враховуючи біологічні, соціальні та психологічні особливості неповнолітніх, по-новому визначає їх кримінальну відповідальність та покарання.

Це означає, що вперше у вітчизняному КК у спеціальному розділі (розділ XV Загальної частини) сконцентровані питання щодо: видів покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх злочинців; призначення їм покарання; звільнення неповнолітніх, які скоїли злочини, від кримінальної відповідальності та покарання; погашення та зняття судимості.

Якщо загалом характеризувати ці положення, то висновок один – порівняно з дорослими, злочинці-неповнолітні мають привілейований кримінально-правовий статус.

По-перше, чинний КК України виділяє окрему систему покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, визнаних винними у скоєнні злочину. Відповідно до ст. 98 КК України до неповнолітніх можуть бути застосовані лише п’ять видів основних покарань (штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк), а також два види додаткових (штраф та позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певного діяльністю).

Водночас їх не можна карати, наприклад, обмеженням волі та довічним позбавлення волі.

На відміну від дорослих, у них не можна конфісковувати майно.

По-друге, КК України передбачив особливі розміри покарань неповнолітніх. Так, максимальний розмір штрафу для такої особи може становити п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для дорослих – тисяча, а в деяких випадках – і більше). Якщо громадські роботи дорослим можуть бути призначені на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин, то неповнолітнім – від тридцяти до ста двадцяти годин. Покарання у вигляді виправних робіт може бути призначено неповнолітньому на строк від двох місяців до одного року, тоді як дорослому – від шести місяців до двох років. Також зменшено розмір відрахувань із суми заробітку засудженого-неповнолітнього: він становить 5-10 відсотків (для дорослих 10-20 відсотків). Коротший для неповнолітніх і строк арешту, а позбавлення волі їм може бути призначено на строк не більш як 10 років (і лише за умисне позбавлення життя людини – до 15 років).

Ще вужче коло покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх, які не досягли 16-річного віку. Переважна більшість санкцій єдиним покаранням за вчинення такими особами злочинів передбачає позбавлення волі на певний строк. Лише в ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка, що карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років), ч. 1 ст. 186 КК України (грабіж, що карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років), ч. 1 ст. 277 КК України (пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, що карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років) альтернативою позбавлення волі є штраф.

У ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство, що карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років) єдиним покаранням, що може бути застосовано до таких неповнолітніх, є штраф.

По-третє, КК України (ст. 97) передбачає можливість звільнення неповнолітнього, який уперше скоїв злочин невеликої тяжкості, від кримінальної відповідальності. Але за умови, що виправлення цього неповнолітнього можливе без застосування покарання. Дійшовши такого висновку, суд застосовує до підсудного неповнолітнього примусові заходи виховного характеру.

По-четверте, виходячи з принципів гуманізму, КК України встановлює для неповнолітніх особливу підставу для звільнення від покарання. Йдеться про ситуацію, коли неповнолітній, який скоїв злочин невеликої або середньої тяжкості, щиро покаявся і в подальшому поводився бездоганно з правової точки зору. У цьому разі суд, дійшовши на момент встановлення вироку висновку про недоцільність застосування покарання до такого неповнолітнього, може звільнити його від покарання і застосувати до нього примусові заходи виховного характеру (застереження; обмеження дозвілля; передання неповнолітнього під нагляд батьків, педагогічного чи трудового колективу, інших осіб; покладення на нього обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду; направити неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи).

Це особливо треба мати на увазі батькам, щоб не дивувалися потім, що за скоєння однакового злочину одне чадо опинилося за гратами, інше – на волі. Зможете довести суду виховний потенціал своєї сім’ї, колективу, де навчається чадо – позбавите його “неба у клітинку” і подальшої долі рецидивіста. Зрозуміло, що такого привілею для дорослих злочинців не передбачено.

Віковий показник прав та відповідальності дитини в Украіні

Тільки народившись, людина набуває за законом здатність мати права і нести обов'язки - конституційні, сімейні, цивільні, трудові і т.д. Проте їх реальне здійснення можливе лише в міру дорослішання дитини. З кожним роком обсяг твоєї дієздатності (здатності своїми діями набувати і здійснювати права, створювати для себе обов'язки і виконувати їх) збільшується. І так само, як посудина наповнюється рідиною до верху, так і дієздатність стає повною з18 років і ти стаєш повнолітнім.

Вік: від 0 місяців до 14 років

Тебе називають: малолітнім.

Твоя дієздатність: часткова, тобто ти можеш вчиняти не всі угоди, а тільки дрібні побутові правочини. Це означає, що ти можеш купувати в магазині будь-які продукти, канцелярські товар, інші речі і предмети. Також ти можеш укладати угоди, спрямовані на отримання вигоди, які не потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації. У випадку, якщо ти не можеш укласти угоду, від твого імені можуть виступити батьки, усиновителі або опікуни.

Крім того ти маєш:

- право на визнання тебе творцем об’єкта права інтелектуальної власності (ст. 423 ЦК);
- право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди твоїй честі чи репутації (ст.423 ЦК);
- вимагати використання свого імені у зв’язку із використанням твору, якщо це практично можливо, або забороняється таке використання імені (ст.438 ЦК);
- використовувати псевдонім; - надати відкриттю, автором якого є, своє ім’я чи спеціальну назву (ст. 458 ЦК) тощо.

Незалежно від віку можеш висловлюєш свою думку про те, з ким із батьків, у разі розірвання шлюбу в суді, ти хотів би проживати після розлучення;

Ти народився:
- ти здобуваєш право на громадянство;
- маєш право на те щоб твої батьки зареєстрували факт твого народження в органах державної реєстрації актів цивілього стану;
- маєш право на ім'я, по батькові та прізвище.
- маєш право жити і виховуватися в сім'ї, знати своїх батьків, отримувати від них захист своїх прав і законних інтересів.
- на твоє ім'я може бути відкритий рахунок в банку.

Тобі 2 місяці
- маєш право відвідувати ясла;
- можеш бути усиновленим.

Тобі 3 роки
маєш право відвідувати дитячий садок.

Тобі 6 років
- ти може вступати до дитячих громадських організації;
- ти маєш право відвідувати школу та самостійно укладати дрібні побутові правочини;

Тобі 7 років З цього віку ти:
- даєш згоду на зміну свого імені та прізвища;
- ти повинен сплачувати за проїзд у громадському транспорті.

Тобі 10 років
- спільно з батьками визначаєш своє місце проживання;

Тобі 11 років
- за вчинення особливо тяжкого злочину або в разі повторного вчинення злочину тебе можуть направити до соціальної реабілітації.

Вік: від 14 років до 18 років
Тебе називають: неповнолітнім.
Твоя дієздатність: ти набрав вже певний життєвий досвід, можеш усвідомлювати і відповідати за свої вчинки. Тому закон дає тобі право самостійно розпоряджатися своїми заробітком, стипендією та іншими доходами, здійснювати дрібні побутові і деякі інші операції. Ти можеш вносити вклади у кредитні установи і розпоряджатися і здійснювати авторські права. Також ти можеш здійснювати права автора твору науки, літератури чи мистецтва, винаходи чи іншого охороняється законом результату своєї інтелектуальної діяльності. Інші угоди ти можеш здійснювати за письмовою згодою батьків, усиновителів, опікунів.

Тобі 14 років
З цього віку ти даєш письмову згоду для виходу з громадянства України разом з батьками за їх клопотанням.
- можеш вибирати собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Якщо батьки проживають окремо, сам визначаєш місце свого проживання.
- ти вправі розпоряджатися своїм заробітком, стипендією та іншими доходами;
- брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання, а також і на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними;
- можеш здійснювати права автора твору науки, літератури чи мистецтва, винаходи чи іншого охороняється законом результату своєї інтелектуальної діяльності;
- самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку);
- можеш працювати за згодою одного з батьків для виконання у вільний від навчання час легкої праці але не більше 18 годин на тиждень;
- маєш право вимагати скасування усиновлення;
- маєш право керувати велосипедом при русі по дорогах;
- можеш вступати в молодіжні громадські об'єднання; - маєш право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду;
- маєш право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини.

Пам'ятай, що: Підлягаєш кримінальної відповідальності за деякі злочини:

Тобі 16 років
- ти отримуєш паспорт;
- ти маєш право змінити своє ім’я чи прізвище;
- ти маєш право самостійно влаштовуватись на роботу, яка триває не більше 36 годин на тиждень;
- ти маєш право водити мотоцикл;
- ти можеш бути визнаний повністю дієздатним, якщо працюєш за трудовим договором, у тому числі за контрактом, або за згодою батьків, усиновителів або піклувальника займаєшся підприємницькою діяльністю;
- можеш бути членом кооперативу;
- можеш вступити в шлюб, але за наявності поважних причин (вагітність, народження дитини)

Пам'ятай, що: з цього моменту ти підлягаєш адміністративної відповідальності;
- ти відповідаєш за всі злочини як дорослий, але з деякими обмеженнями, наприклад, тебе не можуть засудити до довічного ув’язнення.

Тобі виповнилося 18 років Вітаємо!
Ти тепер повнолітній, а це значить, що ти стаєш повністю дієздатним і можеш своїми діями набувати і здійснювати цивільні права, створювати для себе цивільні обов'язки і виконувати

ПСИХОЛОГІЧНА СКАРБНИЧКА

Страницы

Поради психолога учням

Шановний учень!

Рада, що саме ти заглянув на сторінку, яка тут є саме для тебе. Бажаю цікавого ознайомлення. Побажання та відгуки чекаю в коментарях.

12 порад для успішного навчання

Рекомендації для учнів 5-9 класів. Умови успішної підготовки до уроків під час дистанційного навчання.

Як здолати хвилювання?

Правила самоорганізації

Правила самоорганізації під час засвоєння і повторення матеріалу

Умій володіти собою

володіти собою

Як подолати конфлікт?

Школа оптимізму

Орієнтири для вибору професії

Орієнтири для вибору професії

Твій вік - твої права!

Права та відповідальність дитини в Україні

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Про автора

Поиск по этому блогу